Конструктивний вогнезахист ЛСТК

Однак спосіб монтажу даних матеріалів здебільшого відноситься до сухих будівельних технологій, що створює ряд переваг при виконанні робіт з вогнезахисту: відсутність проблеми забезпечення адгезії до оцинкованих поверхонь, не потрібне застосування дорогого обладнання, монтаж плит проводиться в будь-яку пору року, а також умовах, коли з яких-небудь технологічних чи інших причин застосування мокрих технологій є неприпустимим. Крім того, у виробничому циклі робіт з конструктивного вогнезахисту відсутні етапи сушіння покриття та заходи щодо його декорування, що значно скорочує тривалість вогнезахисних робіт.

Вогнезахисні плити є найбільш поширеним вогнезахисним матеріалом, який при необхідності використовується для вогнезахисту ЛСТК. Основні будівельні елементи, виконані з ЛСТК (зовнішні стінові панелі, перегородки, системи перекриттів та покрівлі), містять у своєму складі облицювальні плити для забезпечення огороджувальних функцій, теплоізоляційні матеріали для забезпечення теплозвукоізоляційних властивостей та інші конструктивні матеріали, що виконують одночасно й вогнезахисну функцію.

Забезпечити нормований клас вогнестійкості колон, виконаних з ЛСТК, можливо і шляхом використання традиційних будівельних матеріалів – цегли, керамічного каменю та бетону.

Основний принцип роботи конструктивного методу вогнезахисту полягає у зменшенні швидкості теплопередачі від вогневої дії до сталевих елементів. Використані при цьому матеріали повинні задовольняти таким характеристикам:

• Незаймистість, мінімальне димоутворення та відсутність виділення шкідливих речовин в умовах пожежі.
• Вогнезахисна ефективність, підтверджена відповідними вогневими випробуваннями, проведеними відповідно до чинних стандартів для однотипних конструкцій різних розмірів.
• Відповідність нормативним документам (ТУ, ДСТУ, специфікаціям тощо) використаного вогнезахисного матеріалу.
• Тривалий термін експлуатації системи вогнезахисту.

У світовій практиці проєктування підвищення вогнестійкості елементів ЛСТК застосовуються типові рішення, які представлені у низці нормативних документів, посібників, довідкових матеріалів, кодексах практик. Для цього, як правило, застосовують гіпсокартонні та гіпсоволокнисті (рідше цементно-стружкові та магнезитові) плити з підвищеним опором до дії вогню, які є частиною стін, перекриттів або конструкцій підвісних стель у системах ЛСТК. Залежно від кількості шарів та використаних листових матеріалів межа вогнестійкості конструкції може підвищуватись від 15 до 180 хвилин.

Оскільки можливості по вогнезахисту ЛСТК на практиці зводяться до конструктивних облицювальних і плитних матеріалів, при проєктуванні елементів, що вимагають вогнезахисту, слід максимально відмовлятися від великогабаритних гратчастих конструкцій (колон, ферм покриттів та перекриттів) на користь балок та колон з окремих та спарених профілів, а також елементів із затяжками.