Зовнішній покрив надає вогнезахищеній поверхні естетичного вигляду та кольору. Однак, у несприятливих умовах впливу навколишнього середовища його найважливіша функція полягає у забезпечені саме захисних властивостей для вогнезахисного покриву. Наявність захисного зовнішнього шару по-перше повинно забезпечити вогнезахисту, що у процесі своєї експлуатації він не буде піддаватися негативному впливу умов навколишнього середовища – вологи, атмосферних опадів та інших руйнівних факторів, а по-друге – захисний шар не повинен заважати вогнезахисному покриву виконувати свою головну функцію – забезпечити вогнезахист конструкції, на яку він нанесено.
За визначенням ДСТУ EN 16623:2015 «Фарби та лаки. Реакційні покриття для вогнезахисту металевих поверхонь. Визначення, вимоги, властивості та маркування (EN 16623:2015, IDT)» фінішний покрив (зовнішній шар) це покрив, який наносять зверху вогнезахисту з метою його захисту від деградації під впливом умов навколишнього середовища та/або для декоративних цілей. Нанесення зовнішнього покриву на систему вогнезахисту не повинне погіршувати вогнезахисної здатності цієї системи.
Зовнішнє покриття може складатися:
a) з одного шару матеріалу зовнішнього покриву;
b) з декількох шарів одного матеріалу зовнішнього покриву;
c) з декількох шарів різних матеріалів зовнішнього покриву.
Кожне зовнішнє покриття потрібно наносити згідно з рекомендаціями виробника.
Систему з вогнезахисним реактивним покривом, у складі якої є зовнішній захисний шар, потрібно піддати випробуванню на стійкість до зовнішніх впливів (впливів відповідних умов навколишнього середовища), з подальшим випробуванням визначення вогнезахисної здатності (Додаток С ДСТУ EN 16623:2015). Система вогнезахисту, яка складається з реактивного вогнезахисного покриву та зовнішнього захисного шару вважається такою, що дозволена до використання, якщо витримує випробування на стійкість до заявлених зовнішніх впливів та не втрачає своїх вогнезахисних властивостей.
В науково-дослідній лабораторії Ковлар Груп здійснюється весь комплекс процедур, повʼязаний з визначенням сумісності зовнішнього захисного покриву з системою реактивного вогнезахисту. Для цього проводяться експрес-тести із застосуванням методу пальника Бунзена, дрібномасштабні випробування у міні печі або вогневі випробування згідно з ДСТУ EN 16623:2015.
Використання несумісних фінішних покривів може спричинити додаткові вимоги до обслуговування систем вогнезахисту та/або знизити її ефективність. Тому слід використовувати лише схвалені виробником захисні шари в системах реактивного вогнезахисту для забезпечення його прогнозованого строку експлуатаційної придатності та захисту від пожежі.