Як правило вогнезахист сталевих конструкцій може складатися з двох систем вогнезахисту – «грунтовка-вогнезахисний покрив» або «грунтовка-вогнезахисний покрив- зовнішній захисний шар». Захисний шар застосовують для збереження функціонального призначення вогнезахисного покриву, яке може бути втраченим під впливом факторів зовнішнього середовища.
Упродовж терміну служби на систему з реактивним вогнезахисним покривом, в залежності від умов експлуатації, можуть впливати: вода та підвищена вологість, ультрафіолетове випромінювання, температура, вивітрювання, хімічні речовини тощо. За рахунок таких впливів відбувається деградація та порушення складу інтумесцентної системи, яка є відповідальною за спучення реактивного покриву та його вогнезахисні властивості в цілому. При цьому візуальний огляд покриву, який певний час експлуатується, не може надати відповідь, що відсутність видимих руйнувань та дефектів на поверхні вогнезахисту є свідоцтвом його збереження вогнезахисної ефективності. З метою прогнозування строку експлуатаційної придатності різних систем вогнезахисту необхідно проводити кліматичні випробування з подальшим визначенням збереження вогнезахисних властивостей покривів.
На даний час, тільки методи випробувань зазначені у ДСТУ EN 16623:2015 «Фарби та лаки. Реакційні покриття для вогнезахисту металевих поверхонь. Визначення, вимоги, властивості та маркування (EN 16623:2015, IDT)» та EAD 350402-00-1106 визначають умови та строки експлуатації реактивних вогнезахисних покривів для сталевих конструкцій. Ці методи визначають не тільки зміни в декоративних показниках вогнезахисних покривів (зміна кольору, розтріскування тощо), але й зміну їх вогнезахисної ефективності після проведення декількох циклів «штучного старіння» (кліматичних випробувань), що є основним показником зробленого вогнезахисту.
В науково-дослідній лабораторії компанії Ковлар Груп проводяться дослідження із встановлення умов експлуатації та строку експлуатаційної придатності реактивного вогнезахисту.