Вибір вогнезахисного матеріалу за вимогами екології та токсикології

У всіх трьох випадках практично безпечними у токсикологічному плані матеріалами є штукатурки та плити.

На прикладі матеріалів торговельної марки Nullifire (табл.) можна відстежити закономірність розташування реактивних засобів вогнезахисту за ступенем небезпеки у ряді: водна поліфосфатна фарба < епоксидна фарба < органорозчинна поліфосфатна фарба. Оскільки всі однотипні фарби мають практично ідентичний склад, то цю закономірність можна поширити і на фарби інших торгівельних марок.

Таблиця. Характеристики небезпеки фарб за даними паспортів безпеки ТМ Nullifire

Для інформування споживача про рівень екологічної небезпеки засобів вогнезахисту доцільно надавати «Паспорт безпеки» на відповідний продукт.

Паспорт безпеки (SDS) — це документ, який містить вичерпну інформацію про склад, фізичні та хімічні властивості, вплив на здоров’я та навколишнє середовище речовини або суміші. Він також містить вказівки щодо безпечного поводження, використання, зберігання та утилізації продукту.

Метою розробки «Паспорта безпеки» є надання працівникам і роботодавцям необхідної інформації для безпечного поводження, використання та утилізації речовини або суміші. У багатьох країнах наявність «Паспорта безпеки» для певних продуктів є юридичною вимогою. Зміст і формат «Паспорта безпеки» регулюються національними та міжнародними організаціями для забезпечення послідовності та однаковості визначення класу небезпеки.

В Україні не застосовується практика обов’язкової наявності «Паспорта безпеки» на продукцію вітчизняного чи імпортованого походження. Що стосується вогнезахисних засобів, які виробляються в Україні, то «Паспорта безпеки», складені у відповідності до вимог Європейського регламенту REACH, присутні у відкритому доступі лише на засоби торгівельної марки Ammokote.