Вогнезахист повітроводів, вентиляції та систем димовидалення

Залежно від їх ролі можна виділити два основних типи: димовидалення та вентиляційні канали. Вони в основному використовуються у великих помешканнях, автостоянках, висотних будинках і атріумах комерційних, офісних і житлових будинків. Автостоянки з низькою стелею є небезпечними зонами, оскільки шар диму може дуже швидко заповнити простір і перешкоджає евакуації. Високі відсіки (зазвичай понад 15 метрів) вразливі до поширення диму та становлять проблему для інженерів протипожежного захисту через зниження ефективності автоматичних спринклерних систем.

Потрібні вогнестійкі повітропроводи, щоб відводити дим за межі будівлі, навіть якщо використовувати системи з вентилятором. Якщо система димовидалення повністю міститься в пожежному відсіку, вона повинна бути здатна принаймні протистояти очікуваній температурі диму, що утворюється під час розвитку пожежі. Якщо повітропровід проходить крізь вогнестійкий бар’єр (наприклад, вогнестійку перегородку чи стелю), він також повинен бути здатний забезпечувати таку саму вогнестійкість бар’єру.

Система вентиляції та димовидалення являє собою розгалужену мережу повітроводів, яка проходить через всю будівлю. У разі виникнення пожежі ця мережа становить велику небезпеку для людей, майна та будівельних конструкцій об’єкта. Через пошкоджений канал вогонь може проникнути в інші пожежні відсіки, запалити перекриття в зонах комунікацій. Але особливу небезпеку становлять дим і отруйні продукти горіння, які швидко поширюються під дією повітряної тяги. За статистикою, саме отруєння чадним газом є основною причиною загибелі людей під час пожежі.

Повітропроводи традиційно роблять з листової сталі (0,8 мм) – при пожежі вона руйнується протягом 15 хвилин. Додатковий протипожежний захист вентиляції підвищує вогнестійкість повітроводів до 60-240 хвилин, тобто люди мають додатковий час для евакуації в безпечну зону.

Вогнезахист димовидалення проводять в основному конструктивними та хімічними способами. Конструкційний захист, наприклад, механічний щит з негорючого базальтового волокна, дуже ефективний, але має ряд недоліків: дорогі матеріали, тривалий і трудомісткий монтаж, значна вага вентиляційної мережі. У зв’язку з цим більш затребуваними є хімічні методи – покриття повітропроводів вогнезахисним складом (спеціальною штукатуркою або фарбою). Такі матеріали дешевші, легко і швидко наносяться, практично не обтяжують конструкцію. Правда, товщину і цілісність покриттів необхідно постійно контролювати, особливо в місцях з підвищеним рівнем вологості і ймовірністю механічних пошкоджень.