Ринок вогнезахисних матеріалів України

 

За оцінками фахівців комітету з вогнезахисту сталевих конструкцій Українського Центру Сталевого Будівництва, потреба в вогнезахисних матеріалах на світовому ринку диктує такі основні фактори:

 

• зростання обсягів капітального будівництва;
• підвищення вимог протипожежної безпеки;
• страхування нерухомості і збільшення капіталу страхових компаній;
• розвиток нафтовидобувного і газового комплексу.

 

З урахуванням вищезазначеного, закономірно, що на світовому ринку спостерігається стійке збільшення виробництва і споживання даного сегмента матеріалів.

 

В цілому, згідно з новим звітом Global Market Insights, Inc., в найближчі 8-10 років очікується світове зростання споживання вогнезахисних матеріалів на рівні 4-5% на рік, а розмір ринку тонкошарових спучуються покриттів в 2024 році може перевищити позначку в $ 1 млрд.

 

Важливим фактором, що стимулює розвиток вогнезахисної галузі, є збільшення видобутку нафти і газу, особливо, сланцевого в Китаї, Росії і США. Відповідно, підвищуються вимоги пожежної безпеки на профільних підприємствах. Дані обставини, з одного боку, створюють додаткові умови для зростання світового ринку вогнезахисту, а з іншого – змінюють структуру і характеристики використовуваних засобів, зокрема, стосовно до тонкошарових інтумесцентних покриттів. Так, природним чином повинна збільшуватися частка покриттів, здатних забезпечувати вогнезахист в умовах вуглеводневої пожежі. За оцінками аналітиків, саме ці покриття будуть збільшувати обсяг ринку і користуватися найбільшим споживчим попитом.

 

Трохи статистики по вітчизняному ринку

 

Сьогодні на вітчизняному ринку вогнезахисту присутні практично всі типи вогнезахисних матеріалів, які використовуються в світовій практиці. При цьому левову частку (60-70%) все ще займає імпортна продукція.

 

Якщо говорити про загальні показники ринку, то варто відзначити, що за період з 2009 по 2017 роки на ньому була відсутня будь-яка усталена тенденція стабільного розвитку або рецесії. З огляду на кризове зниження обсягів продажів в 2009 році, ринок вогнезахисних матеріалів практично досяг докризових значень лише в 2013. Катастрофічний спад вогнезахисної галузі в порівнянні з попередніми роками спостерігався в 2014-2015. У цей період обсяги продажів знизилися в 6-8 разів. Але якщо дивитися на ринок посегментно, то деякі групи матеріалів показали падіння і в 10 разів.

 

І тільки в 2016 році обсяги реалізації основних видів засобів вогнезахисту (інтумесцентних покриттів, штукатурок і плит) продемонстрували зростання (в два рази в порівнянні з падінням 2014 року).

 

Слід зазначити, що темпи зростання ринку в грошовому вираженні виглядають більше, ніж в натуральному. Це, перш за все, пов’язано з нестабільністю курсу національної валюти і збільшенням цін на сировину, енергоносії, транспорт в гривневому еквіваленті. Тому більш об’єктивна оцінка підвищення обсягу ринку вогнезахисту за підсумками 2017 – в натуральному масовому вираженні (за кількістю тонн продукції) – зростання майже в 1,5 рази в порівнянні з 2014-2015 роками. При цьому, очікуваного зростання споживання вогнезахисних матеріалів для сталевих конструкцій в 2017 не відбулося – ринок тонкошарових інтумесцентних вогнезахисних складів залишився на рівні 2016 роки (близько 300 т фарби), а ось ринок вогнезахисних штукатурних сумішей знизився практично в 2 рази в порівнянні з 2016 і склав трохи більше 100 т вогнезахисної продукції.

 

Якщо говорити про загальну картину 2018 року, то він на 20-30% був більш вдалий в порівнянні з 2017. Зростання стало очевидним вже в другій його половині. Але він був сформований не за рахунок загального зростання ринку, а завдяки кільком великим проектам, які будувалися або добудовувалися в цей період в столиці і області. Одним словом, не можна сказати, що ринок і економіка ростуть. Ні, «вистрілюють» два-три великих проекти, де споживання було досить велике, яке підтягнуло весь ринок. Звичайно ж, це не зовсім добре для ринку, так як є лише його концентрація в одному регіоні. В цілому ж по Україні ринок вогнезахисту продовжує переживати стагнацію в тій чи іншій мірі.

 

За результатами перших двох кварталів поточного року він показує падіння. Але судити поки рано. Все буде залежати від економіки в цілому в країні. Адже вогнезахист завжди був підв`язаний під загальне будівництво, зокрема, нежитлових споруд.

 

Незважаючи на загальні коливання ринку вогнезахисту в Україні протягом останніх 10 років, сегментація за видами вогнезахисних матеріалів і сфери їх застосування залишається незмінною: 75-80% ринку матеріалів (в масовому вираженні) припадає на вогнезахист сталевих конструкцій, 8-12% – на вогнезахист систем вентиляції, 10% складають матеріали для вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій, незначний внесок (2-3%) вносять кошти вогнезахисту для кабелів, кабельних проходок і інших інженерних систем.

 

При цьому вогнезахисні ЛФМ на водній основі поступово збільшують свою частку споживання.

 

Якщо раніше на 2 кілограми споживаної фарби на органічній основі припадав 1 кілограм ВД, то зараз це не так. «Екологічний» тренд бере своє, і Україна повторює загальносвітові тенденції.

 

Деякі зміни відбулися в сезонності споживання. Як правило, пікові продажі припадають на осінь, але сьогодні весняний період теж охарактеризувався активністю.

 

Що стосується конкуренції, то розстановка сил на ринку хвилеподібна. Так, якщо протягом останніх 15 років фарба російського виробництва мала найбільший збут і один виробник займав більше 60% ринку, то зараз ситуація змінюється і спостерігається поступове збільшення частки вітчизняних виробників і країн ЄС. Тим більше, що різниця в ціні між ввезеними і вітчизняними матеріалами не є суттєвою, оскільки основні хімічні компоненти вітчизняної продукції – імпортні.

 

Нові правила гри зі старими проблемами

 

Про особливості розвитку ринку вогнезахисту України, зміни правил гри і проблеми на ньому розповіли його гравці.

 

 

Костянтин Калафат, директор ТОВ «Ковлар Груп», керівник комітету з вогнезахисту сталевих конструкцій «Українського Центру Сталевого Будівництва»:

 

– Основна новина на сьогодні – в Україні запустили нові правила в області вогнезахисту. Це нормативно-правовий документ, який був скасований пару років назад. При цьому, нова редакція несе в собі більш сучасні і правильні підходи в області виконання вогнезахисних робіт і подальшої їх здачі-приймання. Над редакцією «Правил з вогнезахисту» працювали фахівці як держустанов, так і практики з бізнесу спільно з представниками науки і експертних організацій, які приймають роботи в цій галузі.

 

Змінений документ багато в чому повторив попередню редакцію, крім двох дерегуляційних розділів. Тут була використана європейська практика, коли не представник пожежного нагляду приймає рішення про відповідність або невідповідність виконаних вогнезахисних робіт («стратити чи помилувати»), а представники експертних організацій, що працюють в цій сфері. В даному випадку експертна організація (і експерт зокрема) – це структури, які мають всі необхідні дозвільні документи для проведення оцінки виконаного вогнезахисту і відповідають перед замовником даного виду робіт, в тому числі, фінансово.

 

Що стосується приймання виконаних вогнезахисних робіт, згідно з новою редакцією «Правил з вогнезахисту», замовник сам приймає рішення, кому здавати виконані роботи і як це робити.

 

Друга зміна в новій редакції Правил пов’язана з дозвільними документами на право застосування того чи іншого засобу вогнезахисту – раніше виробники матеріалів зобов’язані були погоджувати «Регламент виробництва вогнезахисних робіт» (інструкція по нанесенню) з органами ДСНС, що в деяких випадках породжувало корупцію. На даний момент цю вимогу скасовано.

 

Але це ще не всі зміни. Зараз готується новий стандарт з проведення вогнезахисних робіт. До кінця року він вже буде в получерновій редакції. Дані приклади в нормотворчості показують, що галузь пише «правила гри» під себе і готова їх дотримуватися. Як би влада не «загравала» з бізнесом, наприклад, скасуванням, а потім поверненням документів дозвільного та нормативного характеру, більшість гравців ринку розуміє необхідність контролю. Яскравий приклад – ліцензійні умови щодо виконання робіт протипожежного призначення. Будівельний ринок жив без них пару років. За цей час ринок в даному напрямку не обвалився, але зросла ймовірність того, що будь-який бажаючий, без необхідних спеціальних знань, навичок і досвіду почне виконувати досить таки серйозний вид робіт, до яких відносяться роботи протипожежного призначення. Особливо це значимо для об’єктів, де роботи є критично важливими і відповідальними, такими, за якими повинні і зобов’язані стежити державні органи.

 

Ще один виклик для ринку вогнезахисту – скасування обов’язкової сертифікації. Це дозволило іноземним компаніям визнавати сертифікати, що діють на території Євросоюзу. У зв’язку з цим стали виникати випадки, коли тлумачення сертифікатів та інших дозвільних документів, які видаються в Україні, не відповідає змісту або ідеї, закладеної органами оцінки відповідності в Європейському Союзі. Одна з причин – багато замовників, проектувальників та інших фахівців в сфері вогнезахисту не читають документ в цілому, що призводить до нерозуміння сфер застосування і відповідності вогнезахисних матеріалів. Всі прагнуть до спрощення: замовник робіт бачить, що в сертифікаті написано «для вогнезахисту сталевих або дерев’яних конструкцій», і не ускладнює себе уточненнями деталей і всіх аспектів застосування даного матеріалу.

 

Ще один нюанс – рішення про застосування певного виду вогнезахисту, як правило, приймає або сам замовник, якщо у нього є досвід використання того чи іншого матеріалу, або проектувальник пропонує свої варіанти.

 

У другому випадку проектувальник, найчастіше, «заточений» на декількох, загальних варіантах, і весь час проектують саме їх. Через це трапляються випадки, коли в проекті виконання вогнезахисних робіт закладені застарілі рішення, в той час як галузь і наука вже давно зробили крок вперед. Особливо такі випадки поширені в проектах вогнезахисту дерев’яних конструкцій. Доходить аж до того, що прописують вогнезахисні просочення сімдесятих років минулого століття, хоча на ринку вже є більш прогресивні аналоги.

 

Безсумнівно, такі ситуації не повинні виникати, так як передбачається, що проектувальник зобов’язаний володіти всією інформацією про новинки і технології на ринку. Але на практиці це досить-таки рідко зустрічається. Як результат, в Україні існує певна проблема з коректними проектами вогнезахисних робіт і кадрами, які їх розробляють.

 

За статистикою, із загального обсягу проектів: 50% – які можливо читати і надалі виконати, 50% – набір цифр, графіків і таблиць, що при його читанні створюють враження, що той, хто його розробив, сам не розуміє, що він написав . З огляду на це, багато досвідчених замовники віддають уже розроблені і затверджені проекти виробництва вогнезахисних робіт на вичитку перевірених фахівців на предмет його коректності.

 

Як ми і говорили раніше, зараз спостерігається тенденція переходу до роботи за європейськими принципами. Одне з таких проявів – кожен має свою зону відповідальності. Говорячи про перехід на європейські стандарти, потрібно розуміти, що вони працюють лише тоді, коли на всіх етапах виконання робіт всі учасники даного проекту виконали свою роботу безпомилково, відповідно до діючих правил. Але на українському ринку картина трохи інша. Ціна даного питання також виступає одним з основних показників. Залежно від підходу до питання ціноутворення замовників можна умовно поділити на кілька типів: один замовник розуміє важливість проведення протипожежних заходів, він рахує гроші і хоче, щоб роботи були зроблені максимально правильно. На жаль, замовників з таким підходом дуже мало. Другий тип – замовник, який оперує тільки ціною і якщо є пропозиція на меншу суму, він візьме тільки ї і буде керуватися тим, що, за визначенням, роботи будуть виконані коректно. Третій – замовник, який нічого не робить. Він навіть не виконує норми. Яскравий приклад – у нас існує протипожежна норма, згідно з якою на пластикові труби (зокрема в житловому будівництві) необхідно встановлювати спеціальні манжети (муфти), для того, щоб під час пожежі вогонь не поширювався по приміщеннях. Так ось: є замовники, які встановлюють дані протипожежні вироби, а є і такі, хто категорично відмовляються цю вимогу виконувати. Якраз в таких випадках і не вистачає того ж пожнагляду, який повинен за цим стежити.

 

Ще проблема – «невогнезахисту». Вона, на жаль, йде по наростаючій. Одна з причин, і ми її вже називали – це скасування обов’язкової сертифікації. У зв’язку з цим, ніхто не контролює – як і що виробляється. «Невогнезахистом» можна умовно назвати продукти, які не володіють тими властивостями вогнезахисного матеріалу, які заявлені в рекламних і навіть дозвільних документах на нього. Особливо це стосується просочувальних матеріалів для деревини, і особливо тих, що випускалися за радянськими нормами. Справа в тому, що раніше були інші умови їх застосування. Наприклад, регламентувалося так зване «глибоке просочення» деревини в автоклавах. На даний момент цього ніхто не робить, а якщо просто взяти і «побризкати» деревину, не отримаєш ефекту вогнезахисту.

 

Наступна проблема галузі – підробка сертифікатів відповідності, що в свою чергу говорить про невідповідність продукції заявленим характеристикам. Тут насторожувати повинна вже сама ціна. Коли просочувальний матеріал для деревини коштує менше, ніж пачка кухонної солі – про які захисні властивості можна говорити.

 

Також фахівці вогнезахисної галузі стикаються з проблемою, коли замовник «дотискає» підрядника за вартістю вогнезахисних робіт настільки, що останній змушений, боячись втратити замовлення, знизити свої витрати за рахунок застосування фальсифікованих матеріалів або зменшити проектні витраты матеріалів, а може, і те й інше разом.

 

У таких випадках краще економічно виправдано підійти до виконання вартості проекту проведення вогнезахисних робіт. Наприклад, в УЦСБ ми зараз пропагуємо нові підходи до розрахунків вогнезахисних матеріалів, що дозволяють без втрати вогнезахисних характеристик і ефективності знизити вартість проекту до 20-30%.

 

Іноді просто немає правильного планування всіх будівельних і протипожежних заходів, в зв’язку з чим вогнезахисні роботи обходяться у велику суму. Це особливо показово, коли об’єкт вже готується під здачу і в останній момент заплановано вогнезахист. В такому випадку йдуть колосальні витрати, причому, не на вогнезахист, а на організаційні та допоміжні питання.

 

А тепер трохи про сам ринок матеріалів. Якщо скласти рейтинг по споживанню тих чи інших засобів вогнезахисту, то він буде виглядати таким чином: тонкошарові фарби для сталевих конструкцій> штукатурки для сталевих і бетонних конструкцій> матеріали для кабельних проходок> вогнезахисні муфти і манжети для пластикових трубопроводів> вогнезахисні фарби для дерев’яних конструкцій> засоби вогнезахисту повітроводів> герметики, ущільнювачі та ін. Така розстановка пов’язана з внеском тих чи інших будівельних конструкцій, що підлягають вогнезахисту, до загального сортаменту конструкцій на будівельному об’єкті.

 

Важливу роль відіграє і дотримання (або недотримання) нормативних вимог. Загальноприйнято, що сталеві конструкції майже завжди підлягають вогнезахисту, а бетонні – воліють вважати вже вогнестійкими, хоча часто це не так. На необхідність вогнезахисту проходок пластикових труб і інших інженерних комунікацій просто закривають очі.

 

Головним споживачем вогнезахисних матеріалів в Україні були і залишаються будівельні компанії, що зводять великі об’єкти, – торгові комплекси, цехи підприємств, складські та логістичні центри.

 

За чотири повноцінних роки присутності компанії «Ковлар Груп» на ринку вогнезахисту України ми розробили і виробляємо весь асортимент вогнезахисних матеріалів для всіх видів будівельних конструкцій. У поточному році буде сертифікований ряд нових засобів вогнезахисту: вогнезахисна фарба для кабельної продукції, склад для вогнезахисту повітроводів, водна фарба для металоконструкцій.

 

Якщо говорити про комерційний розвиток підприємства «Ковлар Груп», то можна відзначити, що наша продукція завойовує все більший сегмент вітчизняного ринку, витісняючи російських та інших зарубіжних виробників. Секрет такого успіху простий: спрацьовує комплекс характеристик нашого продукту – українська ціна і європейська якість, а також кваліфікований супровід матеріалу – від вибору способу вогнезахисту і проектування до контролю за проведенням вогнезахисної обробки.

 

Говорити про посилення екологічних стандартів в вогнезахисної сфері поки рано, оскільки як таких екологічних стандартів до продукції поки не пред’являється. А зниження екологічних ризиків як під час експлуатації засобів вогнезахисту, так і під час пожежі – справа совісті виробника. Наскільки екологічні характеристики важливі для споживача, відповісти складно. До тих пір, поки в країні не з’явиться норматив, який регламентує або забороняє зміст тих чи інших компонентів в вогнезахисній продукції, питання екологічної безпеки будуть відкритими як для виробника, так і споживача.

 

Якщо не вдаватися в міркування про корупцію, лобіювання тих чи інших виробників і експортерів, недосконалість нормативної бази, то основним гальмом ринку вогнезахисту є загальний економічний занепад у всіх галузях, в тому числі будівництві.

 

Прогнози в нинішній економічній і політичній ситуації в Україні матимуть дуже велику частку похибки і навіть прожектерства. Правильніше сказати – поживемо, побачимо.

 

На ринку ж тенденція йде до розширення присутності європейських матеріалів. З одного боку, Україна взяла на себе певні зобов’язання, куди входить скасування національних стандартів на методи випробувань. Як результат, до 2021-2022 років повинні вводитися європейські норми випробувань, що в свою чергу призведе до відмирання української гілки і т.д. Тут є певний страх для вітчизняного виробника. Якщо Україна не перебудується і не підтягне свої випробувальні лабораторії, то доведеться випробовувати українські вогнезахисні матеріали в Європі. А це досить витратне задоволення. Але ми не впадаємо у відчай і віримо в краще.

 

 

В’ячеслав Краєвський, директор компанії «Захисні матеріали»:

 

– У 2018 році ринок продовжував перебувати під впливом економічної кризи. Однак поступово почало проявлятися пожвавлення. Продажі дещо поліпшилися, але не набагато. Такі зміни пов’язані з деякою стабілізацією економічної ситуації в Україні.

 

Споживачі продовжували шукати найбільш економний варіант проведення вогнезахисту, що в нинішніх умовах контролю за здійсненням даних технічних заходів стало благодатним грунтом для неякісного виконання робіт. А також використання меншої кількості вогнезахисного матеріалу, ніж передбачено за проектом, а іноді і фальсифікації, коли матеріал, яким проводили роботи, видавався за вогнезахисний.

 

Найбільшим попитом користуються, на жаль, дешеві вогнезахисні матеріали, при цьому маючи сертифікат. Але в умовах низького контролю над виконанням робіт з’явилася можливість застосування вогнезахисного матеріалу, що не має відповідного сертифікату. Наприклад, є вогнезахисні просочувальні матеріали для деревини, сертифіковані для глибокого просочення в автоклавах, а їх застосовують для поверхневої обробки, яка здійснюється безпосередньо на об’єкті шляхом нанесення розпилювачем, пензлем або валиком.

 

Це ще раз пов’язано з тим, що значна кількість замовників не розбирається у всіх тонкощах проведення вогнезахисту. Вони вибирають варіант подешевше, і підрядники, при недостатньому контролі в конкурентній боротьбі за замовлення, з метою зниження вартості, йдуть на такі варіанти вогнезахисної обробки.

 

За своєю природою вогнезахисні матеріали відносяться до сегменту «B2B» бізнесу. Тобто, кінцевими споживачами, як правило, є юридичні особи. Фізичні особи купують, головним чином, вогнезахисні матеріали для деревини – для своїх приватних будинків.

 

Якщо розділити юридичні особи по споживачах, то це можуть бути: замовник (власник об’єкта) і генпідрядник, і підрядник (компанії, які безпосередньо виконують вогнезахисні роботи, маючи на це відповідну ліцензію).

 

Серед цих можливих покупців основну частку складають компанії, що виробляють вогнезахисну обробку. Замовники вважають за краще працювати «під ключ».

 

У той же час, власники об’єкта також впливають на вибір вогнезахисного матеріалу. Останнім часом ця тенденція починає більше проглядатися. Тут дуже багато залежить від самого власника дешевого матеріалу, замовники на цей параметр не звертають увагу. Однак є поодинокі випадки, коли екологічний фактор відіграє роль. Це більше пов’язано з іноземними замовниками (інвесторами), які хочуть отримати екологічні сертифікати від третьої сторони. Для цього вони відстежують, щоб матеріали, які використовуються на об’єкті, відповідали пропонованим екологічним вимогам.

 

Наприклад, сертифікат DGNB, який видається недержавною громадською організацією «Рада стійкого будівництва Німеччини» (DGNB – Deutsche Gesellschaftfür Nachhaltiges Bauen). Він передбачає використання лакофарбової продукції на водній основі.

 

Отримання подібних сертифікатів надалі дає переваги при експлуатації будівлі (менший розмір страхувального платежу, кредити і інше).

 

Основний бар’єр, який стримує розвиток ринку – відсутність ефективного контролю якості проведення вогнезахисних робіт. Це пов’язано з цілим комплексом питань, зокрема, недостатньою нормативно-правовою та нормативно-технічною базами.

 

Істотно вплинуло б на розвиток ринку введення обов’язкового страхування об’єктів нерухомості. В такому випадку страхові компанії взяли б на себе контроль якості вогнезахисної обробки. Маючи фінансову зацікавленість, вони через розмір страхових платежів підштовхнули б власників будівель серйозніше ставитися до якості вогнезахисної обробки.

 

Головна проблема в тому, що Україна в питанні вогнезахисної обробки знаходиться в перехідному періоді: від радянського підходу – до сучасного ринкового. У Радянському Союзі був тільки один власник – держава. Вона стежила через органи пожежного нагляду за збереженням своєї власності. В сучасних умовах, коли поряд з державною власністю з’явилася приватна, на органи пожежного нагляду передбачається покласти функції контролю за збереження людських життів, запобігання екологічним катастрофам і поширення пожеж на інші об’єкти.

 

А в разі, якщо будівля згоріла і при цьому люди не постраждали, не виникло екологічної катастрофи, не було поширення пожежі на інші оточуючі об’єкти, то це вже більше господарське питання самого власника будівлі і страхової компанії, якщо воно застраховано. Але до такого підходу український ринок ще не готовий.

 

Я не очікую будь-яких проривів в 2019 році. Ринок вогнезахисної обробки буде і далі проходити через стихійну самоорганізацію. Досвід експлуатації будівель поступово буде переконувати власників у необхідності пильного контролю над вогнезахисною обробкою. При цьому великі надії покладаю на те, що такі громадські організації, як УЦСБ і УСПТБ, і технічні комітети при Мінрегіоні продовжать розробку нормативно-технічної бази, яка б відповідала нинішнім умовам ринку. Це є необхідною умовою для вдосконалення контролю за виконанням вогнезахисної обробки.

 

Ірина Павлюченко, представник компанії «Марс-А»:

 

– За останні кілька років значно збільшився асортимент засобів вогнезахисту. На внутрішньому ринку спостерігається зростання вітчизняних фірм-виробників і зміцнення їх позицій, що пов’язано із залученням новітніх технологій та впровадженням нових рішень.

 

Широке поширення сьогодні отримує вогнезахист металевих повітропроводів. При цьому застосування вогнезахисних матеріалів є одним із способів підвищення меж вогнестійкості конструкцій цих продуктів.

 

Підприємством ТОВ «Марс-А» була розроблена вогнезахисна система «БРАНДІЗОЛ» – вогнезахист повітроводів ». Даний матеріал застосовується для підвищення меж вогнестійкості різного типу металевих повітропроводів в системах вентиляції, кондиціонування та димовидалення. Система отримала межі вогнестійкості ЕI 45 і EI 60 і складається з фольгованого з одного боку базальтового полотна БСТВ (базальтове супертонке волокно) і нано-модифікованого колоїдного силікату натрію – багатофункціонального клею, який являє собою композицію на основі неорганічних сполучних і мінеральних наповнювачів.

 

Наш матеріал успішно застосовується при будівництві соціально значущих об’єктів, адміністративних і державних будівель. Високі позиції займає продукція в будівництві ТЦ і житлових об’єктів.

 

Якщо говорити про тенденції розвитку світового ринку вогнезахисних матеріалів, то тут можна виділити посилення екологічних стандартів.

 

Серед проблем, що перешкоджають розвитку сегмента вогнезахисних засобів, відзначаються недотримання регламентів робіт з вогнезахисту, відсутність прозорості в процесі приймання об’єктів вогнезахисту, поява контрафактної продукції і матеріалів з неправдивими якісними характеристиками, складність і непрозорість сертифікації продукції.

 

Замість післямови

 

На завершення хотілося б ще раз акцентувати увагу на тому, що оптимальне рішення в вогнезахисту – це вибір ефективного засобу для певних умов експлуатації з максимальним терміном служби, що дозволяє мінімізувати вартість всього комплексу вогнезахисних робіт.

 

На жаль, вітчизняний ринок вогнезахисту ще далекий від цивілізованого, де кожен несе відповідальність за свій відрізок в загальному процесі. Але навіть той факт, що бізнес ініціює перегляд вимог з нормування вогнестійкості будівельних конструкцій, говорить про те, що у цього ринку є майбутнє. Нагадаємо, в липні цього року галузеві організації підписали меморандум про співпрацю з метою реалізації аналізу вимог національних нормативних документів і їх гармонізації з європейською нормативною базою в галузі пожежної безпеки.

 

Український Центр Сталевого Будівництва, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Департамент запобігання надзвичайним ситуаціям ДСНС України та Офіс ефективного регулювання BRDO досягли угоди про довгострокове співробітництво і об’єднання зусиль щодо вдосконалення вимог з нормування вогнестійкості будівельних конструкцій, регламентованих національною нормативною базою в галузі будівництва і наближення їх до провідних європейських і світових практик.

 

«Наше основне завдання – актуалізувати вимоги до вогнестійкості будівельних конструкцій, зазначені в існуючих нормативах і, як наслідок, довести їх до рівня, прийнятого у всьому цивілізованому світі. У разі приведення вимог будівельних норм до загальноєвропейських стандартів доб’ємося оптимізації витрат на необхідні протипожежні заходи і вогнезахист конструкцій, що в кінцевому підсумку дасть зниження загальної вартості будівництва. Від цього виграють всі учасники ринку будівництва», – повідомив В’ячеслав Колісник, виконавчий директор УЦСБ.

 

Згадані вище галузеві організації, а також Український науково-дослідний інститут цивільного захисту після підписання меморандуму будуть співпрацювати в довгостроковій перспективі за напрямками:

 

• Вивчення європейської та світової нормативної бази, а також досвіду в питаннях нормування вогнестійкості будівельних конструкцій.
• Систематизація отриманої інформації і її порівняння з існуючими вимогами національної нормативної бази з питань пожежної безпеки.
• Підготовка звіту за результатами виконаної роботи з актуалізованими вимогами та переліком нормативних документів, в яких доцільно внести зміни щодо вимог по нормуванню вогнестійкості будівельних конструкцій.
• Підготовка технічних завдань на перегляд чинних нормативних документів з будівництва.

 

Світлана Бондаренко

«Капстроительство» № 7-8, 2019